Доброго здоровячка, шановне панство.
Мене звати Дмитро, мені 42 роки і я інженер...
Звучить якось неоднозначно, так?
Ну та й біс з ним - хай звучить, як звучить.
Читаю цей форум досить давно (кілька років - то точно), а от зараз вирішив таки зареєструватися.
Спершу - трохи про себе. Як я вже казав, я інженер. Інженер-електронік. Працюю в галузі вже більше 20 років. За цей час змінив три чи чотири місця роботи, пройшов сходами від "молодшого помічника розмотувальника проводів" до "начальника сектора АСКТП" в СКБ досить відомого в вузьких колах підприємства.
Зараз (крайні три роки) я фрілансер (ага... "третя стадія"...). Так склалося, що зарплатня в КБ перестала влаштовувати, та й відрядження, чесно кажучи, були більш приємні, коли мені було 25 і коли я не мав сімї. Та й, відверто кажучи, на посаді "нач. сектора" я досяг своєї "стелі". Можна було або борсатися на тому ж місці, як в болоті, або йти "по головах". Ні того, ні іншого я робити не захотів.
Чому я тут? Відповідь банальна. Я хочу возити моїх дітей в школу (40 км щодня) і при цьому не платити
40км х 0.1л/км х 30грн/л = 120 грн щодня.
Ще я хочу час від часу їздити до обласного центру (Живу за містом. 80 км в обидва боки). "час від часу" - це десь раз-два на тиждень.
І не платити при цьому 240 грн щоразу.
Решту часу машина мені не потрібна... хоча - брешу. Потрібна майже кожного другого дня - поїхати за 10 км (в обидва боки) за цигарками/пивом-хлібом-цукерками дітям в найближчий магазин.
Тобто, середній добовий пробіг в мене виходить близько 50-60 км, при цьому найбільша відстать за одну поїздку становить трохи менше 100 км.
Про перевозку вантажів, певна річ, мова не йде, як і про поїздки в погоду, коли "багнюка по пороги" - для того в мене є УАЗ-469 на "вояках".
Здавалося б, що "НіссанЛіф" був би "препаратом вибору", але...
Я ніколи не куплю "НісанЛіф". Нема вже того азарту, як в юності, нема вже того запалу. Я заробляю якісь гроші щомісяця, і їх вистачає, щоб не думати про їжу, одяг, певні розваги тощо; вистачає, щоб відкласти трохи "на потім".
Але напружуватися і рвати жили, щоб заробити на "Ліф"... Не хочу. Так сам як і не хочу відкладати на ньго рік чи два "потрошки". "Зона комфорту", хай би її. Моя зона комфорту - це робити свою роботу (розробка електроніки), бути з родиною, час від часу робити якісь електронні поробки "для дому" і "для душі" та бавитися з залізом іноді.
Ну і, власне кажучи, для чого я все це писав.
Хочу взяти "жигуля-класику" (я й так міняю їх ледь не щороку: на УАЗі багато не поїздиш, бо жере, як свиня помиї, а по тих дорогах, що я їжжу - "жигуль" не живе більше року. У всякому разі, не живе без значних в порівнянні з його ціною вкладень), втулити туди один або два серієсника від "балканкару", зробити ШІМ-контролер, а потім потроху доставляти батареї.
Так, "жигуль" не найкращий вибір з будь-якої точки зору, але... Він ЕКСТРЕМАЛЬНО дешевий буде в моїх умовах (в межі - купивши "Жигуля" з живим кузовом і продавши двигун і коробку, я залишуся в "плюсі"). І я його знаю (в першу чергу - залізо і ходовку).
Як я бачу цей процес? По-перше, досить повільно. Рік? Два? Може три?
По-друге - досить "нераціонально" з економічної точки зору (хоча... дивлячись з якого боку дивитися). Всі схемотехнічні рішення (стосується силової електроніки) будуть мати не меті, по-перше, найвищу ефективність, по-друге - надійність і по-третє - масштабованість.
Тобто, якщо переді мною буде вибір: "купити одразу батарею за 1000 доларів і потратити для неї ще 1000 доларів на електроніку" або "купити батарею на 100 доларів, зробити електроніку на 200 доларів, а потім масштабувати, а зараз - аби тільки по двору проїахало" - я виберу друге, хай навіть воно в довготривалій перспективі буде й дорожчим.
Ну і по-третє.... біс його зна, як воно буде "по-третє". Може, я ще пару років подумаю, та й "забю" на все це. Може - надумаю робити щось "з нуля" (маю на увазі шасі). Може - .... та що там загадувати.
Загалом, відтепер буду епізодично зявлятися тут, висловлювати розумні (або ні) думки і питати розумних (або ні) поради.
За цим - хай нам всім щастить.