Если Вы впевнені, то лично мне разубеждать Вас смысла нет. Мои умозаключения основаны на личном,жизненном опыте (в плане коммерции или предпринимательства)
Разные видения и разные убеждения - вполне естественное явление :

Вибачте, власний підприємницький досвід, це ще далеко не все, хоча і суттєвий фактор.

Бо як підприємець з досвідом, добре розумієтесь на маркетингу, ви маєте знати, що це не завжди проста річ, що там є купа нюансів, які можуть міняти конверсію, більше ніж в десять разів.

Тобто, в випадку малого бізнесу, є висока ймовірність, що в його якась дрібниця зроблена не так, і все, клієнтів він ніколи не побачить, хоч вони і є.

- Великий бізнес (чи навіть велика организація), має перевагу хоча б у тому, що може залучати справді великі ресурси в захоплення ринку, і може довго продовжувати працювати, довбати цю скелю, не зважаючі на те що швидкого результату нема.

Які там можуть бути дрібниці - якесь зайве слово на сайті, незвичний колір, менеджер не сподобався, не там роздавали рекламні матеріали, неправильний час, тощо.

Великий бізнес усі ці речі може нівелювати - зробити багато різних тестових сайтів з різними координатами, спробувати різні конверсійні тексти, перепробувати різні кольори, спробувати різних менеджерів, спробувати різні адреси роздачі реклами і різні рекламні канали, ітд.

І це питання не до мене, а це питання до членів клубу, чи вони задовільняться теорією що все погано і усі помруть, так навіщо ворушитись, або спробують об"єднати вільні ресурси і зробити перевірку усіх доступних гіпотез, і таки знайти свій шлях до клієнта, який очевидно є, судячи з більше 2 тисяч на місяць стабільно закупованих електромашин, під час війни.

PS до речі, мій власний досвід, участь у Книжковому арсеналі в Києві, до 2014 року, і там цифри відвідувачів кожного року стрибали в рази, так що десь до 2005 року взагалі ринку української культури не було, вона була цікава хіба що академічним дослідникам, а десь після 2013, трошки так з"явилося бажаючих, хоча й хотілося б більше, але моїм колегам для якихось речей тоді вистачило, а для інших було зовсім пусто, і все це змінюється просто на очах.

Это всё тонкости…
Вкладываться «в долгую»…точнее «в бесконечно долгую» ни малый, ни средний …та и не всегда крупный, не станут. Пока есть ниши более прогнозируемые и востребованные…
То что мы обсуждаем относится скорее к сфере «кастом мастерских», которые даже «у них» имеют невысокую отдачу. И вкладывают в такое скорее «излишки финансов» от которых не ждут чего-то сверхъестественного. Даже если деятельность в ноль - уже норм.

П.С. Тут даже не обязательно проводить сложные экономические расчеты и прогнозы. Но повторюсь - это частное мнение и видение вопроса….

Ви взагалі читаєте, чи тільки пишете?

Я вас не закликаю інвестувати гроші у надії на море прибутку. Якщо ви так вирішили, будь ласка проходьте мимо, не заважайте працювати.

Я кажу про те, що люди бояться електромобілів, бо не знають де їх будуть обслуговувати-заряджати, і скільки це їм коштуватиме, і це обмежує популяризацію.

А все інше що я написав, це не нюанси, а диверсифікація способів заробітку, щоб підвищити вирогідність що весь цей рух САМОзабеспечуватиметься, що він зможе створити РЕАЛЬНИЙ ВСЕукраїнський сервіс, а не тільки в найбільших містах, де все і так є.

Конечно не читаю...не умею....да и пишу с ошибками...
Ладно, я вас понял...

....да да,уже прохожу...

Сервісів по електромобілям вже немало. В телеграм-чаті сервісників після жорсткої чистки зараз 61 учасник. Це приблизно 40-50 сервісів по Україні. Для тих 50тис. чистих і 80тис. гібрідів це більш-менш досить.

А по переобладнанню в клуб частенько звертаються з питанням "Можете мені Ланос переобладнати за 500$ щоб проїжджав 200км. ?". Кому перенаправляти такі питання?

А принцип відстані до зарядки не більше 100км із ними діє?
Чи це як скрізь по країні, що 80% бізнесів зареєстровані в Києві і місцями величезні площі де нічого нема?


На цьому можна заробити?
Якщо ні, то це питання до благодійників, дивитись кожен конкретний випадок, може хтось за його заплатить.

До речі, ще є благодійно-іміджеві ініціативи заради популяризації.

- Кока-кола ще під час Другої світової об"явила, що кожен американський військовий на службі, де б він не знаходився, зможе отримати пляшку Кока-коли за 5 центів, і з тих пір возять Колу і в Ірак, і в Афганістан возили, і навіть в Антарктиду.
Це дуже потужно для популяризації.