За темпами росту ринку електромобілів Україна наближається до європейських лідерів. Сьогоднішня розмова з місцевим конструктором-ентузіастом В’ячеславом Полтавцем, який є співзасновником громадської організації «Клуб автомобілістів «Електро-Автосам» про те, що в Україні уже найближчим часом можуть ввести субсидії на купівлю електрокарів, відмінивши передусім НДС, акцизний збір і збір у Пенсійний фонд при першій реєстрації, що по суті зробить таке авто доступнішим мінімум на 21, 6%.

— Востаннє, коли ми спілкувались, Ви саме переоснащали ЗАЗ−1103 «Славута» на електромобіль та почали активно займатися питанням налагодження інфраструктури зарядних станцій для електрокарів. Що у Вас нового?
— Так, відтоді минуло вже два роки і ми не стояли на місці. По-перше, поставивши собі за мету, колектив нашого клубу разом з однодумцями вищого рівня з’єднав всі міста України можливістю пересуватися на електромобілях, а це понад 400 зарядних станцій. Усе ж починалося лише з 13 станцій. По-друге, ми продовжували конструювання нових видів електропривода і займалися модернізацією-впровадженням вже існуючих а, до слова, сьогодні ця тема стосується не лише електромобілів. Вже дуже популярні зараз електровелосипеди, електроскутери, електромотоцикли. Крім них, у нас вже були спробу поставити електродвигуни на катери та яхти і, як ми всі знаємо, у світі є вже навіть випадок послуговування літаком, що зробив першу навколосвітню подорож на сонячній енергії. Також за цей час ми встигли зробити і електроавтобус для власних потреб. Поставили електропривід на задню вісь передньоприводного «Volkswagen Transporter», і він став у нас повноприводним. А такий комбінований варіант — дизель плюс електро, — на якому ми вже проїхали більше 40 000 кілометрів по всій Україні, дає можливість витрачати від 3 до 5 літрів палива на 100 кілометрів. До речі, влітку минулого року ми на ньому брали участь у марафоні електромобілів під патронатом принца Монако Альберта II. У цьому конкурсі поряд з такими іменитими автомобілями як «Tesla», «BMW і8», «Nissan Leaf» та «Porsche Cayenne S E Hybrid» ми на першому етапі зайняли перше місце, але продовжити змагання не змогли, бо наступний етап тривав уже через кордон з Польщею, а в нас не було ні віз, ні коштів, адже «відірвати» 2500 доларів з бюджету сім’ї сьогодні не дуже й легко. А поїхати за кошти клубу теж було проблематично, адже в нас там немає олігархів чи справді багатих людей, там всі такі, як і я сам: якщо не можуть купити машину, яку собі хочуть, то зроблять її своїми руками.

— Сьогодні досі вигідніше переоснащувати авто чи краще відразу купувати
електрокар?

— Витрати, а йдеться про кошти не лише на оснащення, але і на конструкторську розробку та саму систему, великі — в середньому 10 тисяч доларів. Тому зараз, коли ціни на електромобілі в усьому світі в рази знизились і навіть старе електроавто, якому 15-20 років, вже можна купити від 2500 доларів (нове коштує 20−15 тисяч доларів), економічна складова переоснащення себе майже не виправдовує. Але такі, як я, займаються цією справою не задля рахування зиску, а, швидше, заради самої ідеї, що ти для себе власноруч щось особливе конструюєш. Зараз, коли я бачу ціни на пальне, а це, погодьтеся, справжній жах, то я дуже радий, що мої машини на електриці. А те, якою ціною вони мені у свій час дались, вже геть неважливо.
— Є чимало іноземних грантів, які б могли розв’язати винахідникам руки…

— Безумовно, але ті люди, які, будемо казати, знають, як їх взяти, часто пропонують зовсім неприйнятні схеми. Наприклад, кілька місяців тому мені з одного інституту зателефонувала жінка і сказала, що їхній виш може допомогти мені взяти грант під мою роботу, але з однією умовою — 60% від отриманої суми я зобов’язуюсь повернути їм. Я відмовився, бо не граю в такі ігри і працюю лише на ті гроші, що сам заробляю власними мозолями.

— Cвіт починає пересідати на електрокари, то, як вважаєте, чи не було б для України перспективно відкрити і свою лінію з їхнього виробництва?

— З такою ідеєю-пропозицією у свій час я звертався до багатьох автовиробників. Більше того, у нас же є можливість виробляти власні акумулятори. Наприклад, у Дніпропетровському державному хіміко-технологічному університеті є кафедра хімічних джерел струму. Там працюють кваліфіковані фахівці, які малими партіями вже зараз виробляють ці літієві елементи для військових. Крім цього, інші їхні розробки у США проходять не лише випробування, а вже, отримавши впровадження, отримали рух далі. Звичайно, що стосується електромобілів, то дуже сумнівно, що наші вітчизняні авто будуть гарні, бо я розумію, що зробити машини типу «Tesla» нереально, а от на базі ЗАЗ «Lanos» для більш масового споживача електроавтівку типу «Nissan Leaf» — цілком можливо. Та взагалі, де я тільки не був, в тому числі і на ПАТ «ЗАЗ», і в корпорації «Еталон», що є найбільшим національним виробником вантажної та пасажирської техніки в Україні, всі розмови зводяться до того, що у нас у цю справу ніхто не хоче вкладати кошти. Утім, як би не впиралися олігархи, відстоюючи свій нафтовий бізнес, бо це ж їхній потужний інструмент енергетичного управління, люди все одно будуть активно їздити на електромобілях, бо попит на них дуже великий, і я думаю, буде іще більший, якщо, як обіцяють, скасують ПДВ і дадуть дотації. А якщо іще поставити на даху власного будиночка сонячні панелі та встановити один-два вітряки, можна буде отримати енергетичну незалежність, а отже, їздити на своїх чотирьох колесах абсолютно безкоштовно, адже за підзарядку на станціях електричних заправок коштів також не беруть!

— На електромобілістів нарешті звернули увагу на державному рівні, як оцінюєте можливу новацію введення субсидій на купівлю електроавто у 2017 році?

— Так, нещодавно на круглому столі, присвяченому перспективам розвитку електротранспорту в Україні, міністр інфраструктури Володимир Омелян продекларував позитивну політику уряду в цьому напрямку. За всі роки на розмову такого рівня, де ми також змогли висловитися, нас запросили уперше. В цілому, політика держави у цьому напрямку дуже правильна, але, до слова, вона мала б бути впровадженою іще років 5 тому. Тоді б ця тема була і у нас на досить високому рівні, як це є у Європі. Але ми там, де ми є. Попри все, хочеться вірити, що все озвучене таки буде реалізовано. Водночас, думаю, ви чули, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, планує підняти плату за під’єднання до мереж у 4-6 разів. Тобто, якщо сьогодні за 1 кВт-год під’єднаної потужності люди платять 1200-1300 гривень, то вже із впровадженням новацій це буде 7-9 тисяч гривень, і це ще до того, як людина щось взагалі зможе «взяти» практично! В цілому, мені прикро, що питанням електромобілів в Україні наші можновладці геть не цікавляться. А якщо і цікавляться, то десь беруть таких експертів, які ніколи в житті не тримали гайковий ключ і навіть не уявляють, як виглядає зарядна станція, а відтак, чи може бути фаховою та інформація, яку вони доносять? Нас, електромобілістів, брак коштів убиває. Розробки, які, наприклад, я маю сьогодні, при наявності грошей міг би реалізувати 2−3 роки тому, але змушений працювати над тим, щоб просто забезпечити свою сім’ю найнеобхіднішим, аби лише вижити в цих складних нинішніх умовах. Гроші на творчість у нашій сім’ї далеко навіть не другорядне питання… А взагалі, звичайно ж, є куди рухатися, шкода лише, що ця моя творча діяльність тільки починається, а життя вже майже закінчується. Та сподіваюся, що діти, а мої два сини теж працюють у технічному напрямку, і надалі продовжуватимуть рухатися цим шляхом.

Валентина ОЛІЙНИК,
фото з домашнього архіву
В’ячеслава Полтавця

Газета Вести (Борисполь) http://i-visti.com/news/ukraine/762-elektromoblna-perspektiva-ukrayini.html